Оскарження оцінки арештованого майна

До основних причин звернення зацікавлених осіб зі скаргами на дії судових приставів, пов’язаних з оцінкою та реалізацією майна відносяться:

  • незаконність арешту майна;
  • порушення черговості звернення стягнення на майна боржника;
  • невідповідність результатів оцінки арештованого майна його ринковій вартості;
  • прийняття судовим приставом недостовірного звіту оцінювача.
  • Рішенням арбітражного суду відмовлено в задоволенні скарги Р. на постанову судового пристава про прийняття результатів оцінки арештованого майна боржника.

У ході судового засідання Р. вказав, що є стягувачем за виконавчим провадженням, порушеній стосовно ТОВ «С» і зацікавлений в повному відшкодуванні заподіяної йому збитку. Оцінка вартості майна, відображена в оспорюваному постанові, є несправедливою і некоректною, бо побудована на укладенні фахівця, що містить грубі помилки. Вартість оцінюваного майна виявилася заниженою більш ніж в 10 разів навіть порівняно з його залишковою вартістю, а на окремі позиції — в 100 і більше разів порівняно з ринковою вартістю.

Відмовляючи в задоволенні скарги, арбітражний суд акцентував увагу на наступних моментах. Р. не вказав, яким чином оспорювана постанова порушує його права, доказів порушення прав не представив. Не було представлено заявником і доказів, що підтверджують обгрунтованість доводів про недостовірність певної вартості майна або про обрання оцінювачем не тої методу оцінки.

Рішенням районного суду задоволено скаргу Г., визнано недійсною постанову судового пристава про оцінку арештованого майна.

На думку суду, оспорюваним постановою був прийнятий недостовірний звіт ТОВ «К» про оцінку ринкової вартості майна боржника, що є підставою для скасування постанови судового пристава-виконавця.

Ухвалою судової колегії в цивільних справах рішення суду першої інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Судова колегія вказала, що судовий пристав не пізніше трьох днів з дня отримання звіту оцінювача зобов’язаний винести постанову про оцінку речі. При цьому право судового пристава погодитися або не погодитися з оцінкою, зазначеної у звіті оцінювача, законом не передбачено.

Рішення міського суду визнано незаконним постанову судового пристава про оцінку заарештованої квартири, винесене на підставі звіту фахівця-оцінювача.

Судом касаційної інстанції вказане рішення залишено без зміни.

Г. звернулася до суду з заявою про оскарження постанови судового пристава про передачу арештованого майна на торги. Свої вимоги заявник мотивував тим, що вартість переданого на торги майна (нежитлового приміщення вартістю 542000 гривень) істотно перевищує заборгованість по зведеному виконавчому провадженню у розмірі 93746 гривень.

У ході судового розгляду встановлено, що іншого майна у боржника немає, сам боржник тривалий час ухиляється від виконання судового рішення. Іншої можливості виконати судове рішення у судового пристава не мали.

За таких обставин суд порахував доводи боржника про нерозмірності вартості майна з сумою стягнення по виконавчому виробництву неспроможними, оскільки наявність у боржника майна, що має велику ринкову вартість, ніж розмір вимог виконавчих документів, не може позбавляти стягувача права на задоволення своїх вимог із цього майна (у разі відсутності інших способів виконання). При цьому боржникові повертаються кошти, що залишилися від суми, на яку реалізовано майно, після перерахування заборгованості стягувачу.

Рішенням арбітражного суду, залишеним в силі постановою арбітражного апеляційного суду, задоволені вимоги ВАТ «М» (далі — Товариство) про визнання незаконними дій судового пристава щодо прийняття постанови про передачу на реалізацію вантажних автомобілів.

Задовольняючи вимоги заявника, суд вказав на ту обставину, що відповідно до вимог статті 94 Федерального закону «Про виконавче провадження» в першу чергу звертається стягнення на майно, безпосередньо не використовується у виробничій діяльності боржника. Згідно ж Статуту ВАТ «М», основними видами діяльності Товариства є вантажні та пасажирські перевезення, отже, заарештований судовим приставом транспорт є майном четвертої черги, що безпосередньо бере участь у виробничій діяльності Товариства.

Суд встановив, що на момент прийняття оскаржуваної постанови у боржника була дебіторська заборгованість, а також інше майно першої, другої і третьої черги, не використовується у виробничій діяльності Товариства.

Оскарження оцінки арештованого майна:

Задайте питання адвокату:

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *