Звертаючись до суду за захистом своїх прав і свобод, громадяни часто витрачають всі сили на доведення правоти в суді і на отримання рішення на свою користь. Проте, маючи на руках таке довгоочікуване законне рішення суду, не поспішайте радіти і планувати, як витратити виграну в судовому спорі суму. На цьому етапі ваші проблеми можуть тільки початися. Виконання рішень суду — процедура довга, часом дорога, нервова і не завжди успішна.
Згідно ЗУ «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень суду покладається на Державну виконавчу службу (ДВС), яка входить до системи органів Мін’юсту України. Таким чином, бачимо, що законодавство не дає альтернативи у виборі органів виконання судових рішень і навіть обмежує громадян у діях, не даючи можливості іншим організаціям та установам займатися виконанням судових рішень. Звернемо увагу, що виконавча служба приймає до виконання більшість рішень суду, і, крім цього, в ГІС надходять виконавчі написи нотаріусів, рішення міжнародних судів та інші виконавчі документи. Панове, якщо ми говоримо про завантаженість суддів, то що ж можна сказати про виконавців, у яких у виробництві знаходиться одночасно в три-чотири рази більше справ? Не дивно, що, приходячи в ГІС, люди стикаються з багатьма проблемами, про які раніше і не підозрювали.
Чому пропадають судові рішення
В ідеалі, тобто відповідно до законодавства, державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру — у двомісячний строк. На практиці все інакше. Рідкісне справа в ГІС закривається за півроку, а якщо мова йде про дрібну сумі стягуваного штрафу або боргу по розписці — то складуються вони на полицях виконавчої служби і лежать там роками. Беручи до уваги, що по деяких справах виконавці можуть закрити виробництво з причини закінчення строку, передбаченого для даного виду стягнення, то картина стає ще цікавіше. Виходить, що справа надійшла до ГІС до примусового виконання, за час, передбачений для цього законом, ніхто з виконавців не забажав прийняти необхідних заходів, після чого справу закрили через закінчення строку для виконання. І таких справ — безліч. Однак це ще не найгірший варіант, тому що іноді справи просто губляться. Хоча, в іншому, якщо ви виступаєте боржником у справі, де, наприклад, вас оштрафували за перевищення швидкості, то втрачене справу про виконавче провадження чи вас засмутить.
Причина втрати справ в ГІС криється не в халатності виконавців і навіть не в сильній завантаженості співробітників. Втрачаються справи, в першу чергу, через велику плинність кадрів на посадах державних виконавців, що, у свою чергу, відбувається і унаслідок сильної завантаженості, і через смішно маленьких зарплат. Так уже склалося, що зазвичай посади державних виконавців незмінно розхапували студенти-заочники або молодші спеціалісти юридичних навчальних закладів. Але, на жаль, часи, коли початківці юристи проходили «школу життя» в ГІС, поступово відходять у минуле. Бо студенти-юристи сьогодні зовсім не ті трудоголіки, готові за копійки виконувати важку роботу з ранку до ночі. Вони, безумовно, хочуть отримати практику у правовій сфері, нові знання і досвід, за якими іноді й донині приходять працювати у виконавчу службу, але рідко хто затримується там довше, ніж на місяць-два. Ось і виходить, що попередній виконавець так втомився від своєї роботи, що забув передати частину справ своєму наступнику перед відходом з посади, а той — своєму. І так щоразу. А якщо справа все ж не втрачається, і рішення навіть вдається виконати під чуйним керівництвом кредитора у тій же справі, то за час, поки виходить це зробити, змінюється кілька державних виконавців, кожного з яких доводиться вводити в курс, навчати і контролювати.
Право на захист
Природно, подібні заворушення і проблеми викликають невдоволення всіх осіб, які мають справу з ГІС. Закономірно виникає бажання поскаржитися і питання — куди? Відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження», скарга на дії держвиконавця може подаватися або начальнику відповідного виконавчого органу, якому безпосередньо підпорядковується держвиконавець, або до суду. Причому якщо йдеться про оскарження дій керівного органу ДВС, то звертатися до нього ж зі скаргою буде якось нерозумно. Залишається тільки суд, але питання — який?
З вибором підсудності цього виду скарг досі існують неясності. Виходячи з виду скарги на дії державного службовця, її повинен розглядати адміністративний суд. Це положення закріплене КАСУ, де ст. 181 прямо передбачена можливість оскаржити рішення ГІС в адміністративний суд. Ця норма вступає в колізію зі ст. 85 ЗУ «Про виконавче провадження», де сказано, що скарга у виконавчому провадженні по виконанню судових рішень на дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника органу ДВС подається до суду, який видав виконавчий документ.
Ось і виходить, що теоретично законодавець надав громадянам право вибору суду для оскарження дій або бездіяльності державних виконавців. Однак на практиці виходить інакше. ВАСУ, розглядаючи позови в касаційному порядку про оскарження дій ДВС, приймає рішення, в яких посилається на ст. 85 ЗУ «Про виконавче провадження», вказуючи, що подібні позови мають розглядатися тільки судами, які видавали виконавчий документ. Тобто дії / бездіяльності ДВС в порядку адміністративного судочинства оскарженню підлягають лише в тому випадку, якщо виконуються рішення належить адміністративному суду. В інших випадках адміністративні суди скарги на ГВС розглядати не будуть, тому слід завжди скаржитися до суду, який видавав виконавчий документ, — він точно не відмовить у прийнятті скарги до розгляду по причині непідсудність.
Висновки
Говорячи про суб’єктів, уповноважених законом розглядати «жалібні» спори щодо ГІС, аргументом на користь розгляду таких скарг судами, які видали виконавчий документ, виступає якась зв’язок процесу виконання судового рішення з справою, за якою суд забезпечив захист порушених прав. Хоча логіка ця тільки на перший погляд здається розумною. Невже законодавець настільки засумнівався в компетентності адміністративних судів і визнав, що вони не зможуть розібратися у виконанні судових рішень, які виніс інший суд? Незважаючи на існування статті 181 КАСУ, практика розгляду скарг на діяння державних виконавців щодо виконання рішень господарських та цивільних спорів, а також додаткове законодавче регулювання сьогодні повністю відсутня.
Оскарження дій державного виконавця: